Виховна робота
Пам’ять у словах. Літературні свідчення про Голодомор
Проєкт «Сторінки війни: написано болем» — завершено
Студенти нашого коледжу завершили роботу над надзвичайно важливим і чуттєвим проєктом «Сторінки війни: написано болем».
Це не просто збірка думок чи творів — це жива хроніка покоління, яке дорослішало у війні. Кожен рядок, кожна історія — це голос молодих українців, які пережили страх, втрати, евакуацію, але не втратили віри. Вони не мовчать — вони говорять. Своїм болем, своєю любов’ю до України, своєю надією на Перемогу.
Ми вдячні кожному учаснику за сміливість, щирість і бажання зберегти памʼять. Завдяки вам про правду говоритимуть не лише підручники, а й серця.
З матеріалами проєкту можна ознайомитися за посиланням: https://www.ourboox.com/bp/1659907/
Шановні студенти!
Є події, що змінюють усе. Є дні, які врізаються в пам’ять назавжди. Є війна, що розірвала наш світ на “до” і “після”.
Ця війна не лише про бої та фронт. Вона про тисячі людських історій, про сміливість і втрати, про втому і незламність, про страх і надію. Ми всі – свідки цієї війни. Кожен із нас відчув її по-своєму, кожен несе її тягар у власному серці.
Якщо цей час чогось нас навчив, то того, що слово – теж зброя. Слово може зберігати пам’ять. Слово може розповісти правду. Слово може нагадати про тих, хто віддав життя, і тих, хто продовжує боротьбу.
Ми пропонуємо вам стати частиною “Сторінки війни: написано болем“ – проєкту, що збере ваші роздуми, ваші переживання, вашу правду про цей час.
Що можна написати?
“Мій день, коли почалася війна” – особисті спогади про 24 лютого 2022 року.
“Що для мене означає бути українцем зараз?” – як війна змінила самоідентифікацію.
“Як війна торкнулася моєї родини?” – ваша історія, історії близьких, які воюють, волонтерять чи стали переселенцями.
“Лист у вільну Україну” – уявний лист у майбутнє після Перемоги.
“Що змінилося у моєму світогляді?”
“Що я розкажу своїм дітям про цю війну?” – як ми передамо пам’ять наступним поколінням.
“Слова, які дають силу” – цитати, роздуми чи фрази, які допомагають не зламатися.
“Люди, які стали для мене символами незламності” – історії реальних героїв, які надихають.
“Що для мене означає Перемога?” – особисте бачення майбутнього без війни.
“Війна, яку я не забуду” – історія або момент, що закарбувався у пам’яті назавжди.
“Мій день у мріях після Перемоги” – уявлення про мирний день у вільній Україні.
“Війна і моя віра” – чи змінилося ставлення до релігії, духовності та надії.
Форма тексту:
- Есей (роздуми, аналітика, особисті переживання).
- Лист (воїну, собі, українцям майбутнього).
- Щоденниковий запис (короткі фрагменти реального досвіду).
- Поетична проза чи вірш (за бажанням).
Дедлайн подачі текстів: 07.04.2025
Кому надіслати роботу: викладачу укр. мови Гребініченко Н.В. або вашому кл. керівнику
Програма заходів спрямованих на профілактику та зниження рівня вживання психоактивних речовин
Методичні вказівки з питань профілактики та зниження рівня вживання психоактивних речовин
Інформаційні матеріали до Дня спротиву
Звіт про виконання плану заходів до Дня Гідності і Свободи
З метою вшанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювання любові до Батьківщини, зберігання та донесення до студентів об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, у коледжі були заплановані та проведені виховні заходи.
21.11.24 на першій парі, викладачами коледжу була проведена інформаційна хвилинка пам’яті до Дня Гідності і Свободи. У конкурсі творчих есе та презентацій взяли участь студенти груп: МН – 23 (Бахал Данило, Іванова Аріна), МА – 24 (Москалець Роман, Горовий Микола), МН 24/11 (Цуркан Олександр, Добряков Павел, Заворотній Сергій), МО – 24 (Запорожець Сергій), ВР 23/11(Малафєєв Артем), ВР-МР 24 (Герасименко Андрій, Ткаченко Данило), ОТ – 24 (Василенко Олександр, Шапошнік Сергій, Музика Сергій), ОП 24/11 (Лещик Влада, Кучак Володимир), МН 24/11 (Ніякий Олександр), МА 24/11 (Тітенко Володимир, Снігур Йосип), ВР 23 (Михайло Дмитро, Андрюшин Кирило, Шевченко Ярослав).
У конкурсі віршів «Народе мій, пишаюся тобою…», активну участь взяли студенти груп МА 24/11 Снігур Йосип та ВР 23/11 Малафєєв Артем.
У конкурсі на кращий лист собі у майбутньому, перемогу отримав студент групи МН 24/11 Ніякий Олександр.
Найкращі листівки – привітання належать студентам груп МА – 24 Москальцю Роману та Ткаченко Данилу з групи ВР – 23.
Класними керівниками І – IV курсів були проведені виховні години – Урок мужності до Дня Гідності і Свободи.
До 15.12.24 р. триває участь у всеукраїнському флешмобі #БУТИ_ГІДНИМ, у якому студенти коледжу приймають активну участь.
Щодо організації та проведення заходів до тисячі днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
19 листопада цього року виповнюється 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну (24 лютого 2024 року). У зв’язку з цим просимо організувати проведення тематичних заходів із суворим дотриманням обмежень воєнного стану.
У контексті згаданої дати просимо забезпечити перегляд документального фільму знятого під час війни, які стали лауреатами фестивалю документальних фільмів «Cinema for Viсtory» – 2024, зокрема переможця кінофестивалю – стрічки режисера Алана Бадоєва «Довга доба» («The Hardest Hour») https://youtu.be/i96avPmlwKk.
Також вважаємо доцільним проведення онлайн – виставок, присвячених героїзму українців, трансляції (публікації), інтерв’ю із захисниками України, волонтерами, цивільними особами, які здійснили героїчні вчинки. Проведена робота вимагає звіту від класних керівників та завідувачів відділень.
Методичні матеріали до виховної години
«День пам’яті українців – жертв примусового виселення у 1944 – 1951 роках»
9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”, внаслідок якої близько 700 тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини були примусово виселені зі своїх домівок. У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня офіційним днем пам’яті про насильницькі депортації в 1944-1951 роках.
Цього року, 13 вересня, у Києві відбудеться Віче пам’яті, яке організовує Київське товариство депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського. Віче розпочнеться о 10:30 біля пам’ятного хреста на алеї Героїв Небесної Сотні. У рамках заходу передбачається поминальна молитва та виступ свідків подій і нащадків жертв примусового виселення.
Також товариство до Дня пам’яті розповсюджує документальний фільм “Вкрадена вітчизна” й збірку спогадів та документів “У жорнах історії”. Щодо можливості отримати їх звертайтеся за телефоном (050) 357 82 63 – Степан Романюк, голова Київського товариства депортованих українців “Холмщина”.
Історична довідка
Одним із підсумків Другої світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для встановлення радянсько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями та поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський уклали угоду про “взаємний обмін населенням”: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.
До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського та інших повітів Люблінського, Ряшівського та пізніше з Краківського воєводств. Переселення мало бути добровільним, однак перетворилося на примусові депортації, які супроводжувалися репресіями, позбавленням майна, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.
Підставою для переселення ставали списки осіб, що виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР. Причому виявлення волі могло бути письмовим та усним. Це створювало широкі можливості для зловживань. В угоді не були виписані критерії визначення національності тієї чи іншої особи. Врешті, основним показником для виселення стала ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte), в якій були дані про віросповідання і національність.
За згаданою угодою в 1944-1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР. В радянській Україні їх розселили на території 17 областей – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.
Тоді ж із західних областей радянської України до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.
Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тисяч людей.
Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.
https://www.youtube.com/shorts/UrwoVOObFmU?feature=share
У спогадах очевидців
Галина Конопіньська, переселена з села Зимна Вода біля Львова. “…Почали надходити вісті, що Львів не належатиме Польщі, адже кордони було пересунуто. Треба було вибирати: або підписувати громадянство СРСР і залишатися у Львові, або польське громадянство і евакуація. Через три дні стояння у черзі в польському Посольстві я отримала евакуаційну картку. Термін виїзду: 15 серпня 1945 р., вагон № 12. У Зимній Воді в нас була вілла з великим садом <…>. 15 серпня повантажили на віз посуд та інший дріб’язок і вирушили на станцію, де ми стояли три дні <…> вдень і вночі, в гарну погоду і в негоду під відкритим небом. Нарешті, через три дні потяг рушив.<…> Почалася подорож в невідоме. В умовах, які нікому й не снилися: вагон поділений на 4 родини, без туалету і води. Перед кожним семафором потяг зупинявся і стояв дуже довго, цілий день, або й більше. <…> Якось я несміливо підійшла до одного з українських вагонів і коли доїли корів, я попросила продати мені горнятко молока. Замість молока на мене посипалися образливі прізвиська з приводу моєї польськості і ворожі погляди. Пізніше я вже навіть не дивилась в їх бік, а коли українка запитала мене, чи не знаю, де можна набрати води, я відповіла, що не розумію, хоча я прибула на станцію раніше і знала, де була вода. Це було негарно, але я мусила мати якусь сатисфакцію…”
З архіву Фундації «Карта» (Варшава, Польща). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. karta.org.p
Олександр Боровик, 1936 року народження, переселений із села Городиславичі
“…Зі станції нашу сім’ю привезли на арбі в село Грозноє Красноармійського району Запорізької області. У це село не потрапила ні одна сім’я з переселених. У селі багато було спалених хат, люди жили в землянках, голодували. Нас помістили у напівзруйнованому бараці. Дров не було, приходилось збирати перекотиполе, різне сміття і тим опалювати житло. <…> Корова була нашим спасінням від голоду. Місцевим жителям давали лишки молока в обмін на корм корові або на який кілограм крупи. <…> Нас обзивали поляками і насміхались, як тільки могли. <…> У Запорізькій області ми скуштували всього: холоду, голоду, принижень, наруги. <…> На превеликий жаль, і тут в західних областях часто доводилось чути образи на адресу переселенців. Слово «переселенець» вимовлялося з негативним відтінком, у нього вкладалось поняття меншовартості, а це аж ніяк не відповідало дійсності”.
Із книги “Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. : Документи, матеріали, спогади”. – Інститут українознавства імені Крип’якевича НАН України. – Львів: 2002.
Михайло Боцуля, 1928 року народження, переселений із села Нагірчани (Надсяння)
“Ми не переселенці, ми – вигнанці. Пам’ятаю, осіннього вересневого ранку 1945 року в наше село Нагірчани <…> увійшла велика група польських солдат <…> і дали команду: «За 20 мінут жеби вас тут нє било!» У селі здійнявся крик, зойк, плач. Транспорту нам ніхто не дав. Хто мав коней, той зложив собі, що міг, на віз і поїхав на станцію Бакунчиці в Перемишлі. І хто не мав коней — брав клунки на плечі, дітей, корову на шнурок і чвалав на станцію пішки, залишивши все в хатині, у стодолі і на полі. Назад дороги нам не було. <…> Ми прибули на станцію Бакунчиці в Перемишлі: більше ніхто до села не повертався, бо поліція і солдати не пускали. Чекали на ешелон надворі під дощем, в холоді і в голоді, бо не можна було зварити їжу навіть для малих дітей. Помістили у вагон чотири сім’ї. Вагони були довоєнні, малі. <…> Вивантажили на станції Комарно. Люди розійшлися по ближніх селах шукати собі житла і пристановища. <…> Однак у селі вільних хат не було: ще не виїхали з нього поляки. Ми цілий місяць жили разом з польською сім’єю…”
За книгою “Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади”. – Інститут українознавства імені Крип’якевича НАН України. – Львів: 2002.
Катерина Суходольська, 1931 рік народження, переселена з Висоцька до Хоросткова
“Мене переселяли 1946 року, мені тоді було 15 років. Нам казали, що будуть вивозити. Вже кругом повивозили, а ще лишилося Висоцько. У нас стояло військо польське на фільварку.
Було свято якесь, люди з церкви йшли, тут прилітає хтось і каже: “Ходіть, бо акція приїхала вивозити”. Мама прийшли з церкви, а вже фіра стоїть, два поляки з автоматами і так ми аж на станцію до Радимна. За дві години мали зібратися. А я кажу мамі: “Мамо, а вони будуть нас стріляти? Мамо, ну що ж то буде?” А мама казала, що не будуть стріляти.
І ми так їхали, тато просить того поляка: “Станьте, я візьму корові, я їду попри своє поле, може, я би вкосив хоч верету трави”. Ну, якийсь добрий був, і тато пішли, вкосили, принесли, поставили на фіру. Ну і привезли нас до Радимна, а там нас всіх садили на коліна і поляки охороняли, так само з автоматами. Ми сиділи там на вокзалі чотири дні під відкритим небом. А потім везли нас, і худоба була в тому вагоні, і люди. На якійсь станції стояли чотири дні. Люди нам носили якісь бараболі, якісь баняки поприносили, і так ми варили їсти, і сиділи під голим небом. До Хоросткова нас везли десь два тижні, ми були б пішки дійшли.
Привезли, скинули під голе небо. Не було, де спати, і корова під голим небом, під складом, там склад був. Привезли нас і ми тут стояли три тижні, поки не поселили, бо не було де. Нас поселили чотири фамілії в одну хату. То ми там були три тижні, бо ще не повивозили всіх людей. Там, де нас поселили, тих людей виселили на Сибір. Потім дали хати. Прийшли на хату, а все голо, не мали, що їсти, а в Польщі залишили засіяні поля, приватні, власні, земля була оброблена, все чекало урожаю. Ходили на спиртзавод, крали бараболю змерзлу, крали ячмінь, пекли паляниці, а з бараболі терли тертюхи.
Ми як приїхали сюда, то думали всі, звідки вони звалилися, чи з Місяця, чи звідки?”
З проєкту ТСН “Скинуті під голе небо. Спогади українців про депортацію з Польщі”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tsn.ua/special-projects/migration/.
Микола Голей
“Пасти корову, то вже входило в обов’язки старшого брата Івана. Це була його робота. Не раз приходив з пасовиська в сльозах, бо наш бонарівський діалект відрізнявся від місцевого покутського. Мова у нас хоч була українська, але діалект трохи був інший, наголоси ставилися інакше, одним словом, мовою ми трохи відрізнялися від місцевих мешканців. То ж місцеві діти, а їх було значно більше за нас, вже так над нами тішилися, що доводили до сліз. Та з часом всі поступово звиклися, подружилися, мовна різниця згладилася і всі ми дружно росли разом. <…> Та привезли ми сюди і багато нового, так сказати, передового у землеробстві. Наприклад, техніка обробки ланів у нас була вища, бо ми мали кращі механічні пристрої для обробки ґрунту і зерна. Тут виявився новим наш спосіб посадки картоплі. Тато, як і інші наші ґазди, впрягши кобилу у плужок, садили картоплю рядами. Плугом і підгортали її з часом. Місцеві мешканці приходили дивитися і дуже дивувалися, що кобилу не треба було водити, вона сама йшла рівненько і в кінці рядочка розверталася і йшла назад попри той рівчак. <…> Та з часом всі покутські села перейшли на нашу технологію посадки картоплі”.
За книгою “Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади”. – Інститут українознавства імені Крип’якевича НАН України. – Львів: 2002.
Марія Лазурчак, 1932 року народження, преселена в село Маринове Одеської області
“Сім’я складалася із 5 чоловік. Планували будувати новий будинок, вже і ліс заготували. А тут почалася війна, і на самому її початку тата, Івана Сеньковича Лазурчака, забрали на фронт.
В першому ж бою він загинув… Мама залишилася сама з трьома дітьми… <…>
Перше переселення було в 1948 році. Нас переселили в село Гошівчик, де ми прожили 3 роки. <…>
В 1951 році нас вдруге переселили в село Маринове Одеської області. І взагалі тоді переселили весь наш Нижньо-Устрицький район. Дуже важко нам завантажуватися у вагон – товарний. Мама одна, а ми всі малі. Тягнули все в вагон, як мурахи. Вагон нам дали на 3 сім’ї, їхали разом, мама, Ганна Ільківна Лазурчак і 3 дітей, Анастасія Ільківна Карич і 2 дітей, наша бабуся Ганна Григорівна Бучок, у якої чоловік теж загинув в бою, Марія Іванів (Сербан) і 3 дітей, чоловік теж загинув в бою. <…>
Їхали довго, було і холодно, і голодно, але хоч в одному нам пощастило: нас висадили вже не в Раухівці, а просто в Мариновому, легше було перевозити майно”.
За книгою “Остання депортація. До 60-річчя примусового переселення 1951 року”. Голова редакційної колегії Іван Ніточко. – Одеса, 2011.
З нагоди Дня Збройних Сил України, школярі
Маріупольського регіону взяли участь у конкурсі на кращу поштову марку “Разом до Перемоги”.
Студенти 1 курсу взяли участь у заході, присвяченому річниці народження
українського письменника
Миколи Григоровича Хвильового (Фітільова)
Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр.
Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб.
Загиблі вшановуються хвилиною мовчання, а по всій країні проходить захід під назвою «Свічка пам’яті».
6 грудня в Україні відзначають День Збройних Сил України.
Це свято не лише військових, ай усіх свідомих громадян, які вболівають за долю нашої землі і нашого народу.
У Маріупольському політехнічному фаховому коледжі стало традицією вітати у цей день усіх чоловіків та хлопців, проводити заходи, які підкреслюють у хлопців такі риси, як мужність, сміливість, щиросердя, шляхетність.
Для підтримки спортивної форми, пропаганди окремих видів спорту студенти коледжу прийняли активну участь у спортивному марафоні «Разом до перемоги!» під гаслом «Здорове покоління – майбутнє України».
Також свою версію спортивного марафону пропонували учні
Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №47.
ПЛАН ЗАХОДІВ
ВСП «Маріупольський політехнічний фаховий коледж ДВНЗ «ПДТУ»
з відзначення подвигів ветеранів війни, проявлених під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, на період 2023—2026 років.
(На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 р. № 269-р.)
| Найменування заходу | Строк виконання | Відповідальні за виконання | Відмітка про виконання |
| 1.Планувати заходи з інформаційної безпеки, спрямовані на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни та розвиток критичного мислення. | Постійно | Зав. відділень, голови циклових комісій, класні керівники | |
| 2. Створення експозицій, присвячених ветеранам війни, що брали участь у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, які є випускниками коледжу. | 2023—2026 роки | Рада музею коледжу,голови циклових комісій,класні керівники, студрада. | |
| 3. Організація виставки літератури, створеної ветеранами війни, що брали участь у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. | 2023—2026 роки | Завідувач бібліотеки | |
| 4. Організація та проведення інформаційних заходів у формі лекцій, бесід, конференцій тощо, спрямованих на протидію пропаганді держави-агресора та поширення об’єктивної інформації щодо подвигів ветеранів війни, проявлених під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. | 2023—2026 роки | Зав. відділень, голови циклових комісій, класні керівники, викладачі історії | |
| 5. Проведення просвітницьких заходів (форумів, конференцій, круглих столів тощо) національно-патріотичного спрямування, приурочених до державних свят, стосовно подій, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України та підвищення рівня знань про видатних осіб українського державотворення, борців за незалежність України. | 2023—2026 роки | Зав. відділень, голови циклових комісій, класні керівники, викладачі історії. | |
| 6. Організувати діяльність історичного гуртка, спрямованого на всебічне вивчення історії збройної агресії Російської Федерації проти України. | 2023—2026 роки | Циклова комісія суспільних дисциплін | |
| 7. Створити «куток пам’яті» відомим ветеранам, у тому числі випускникам коледжу. | 2023-2026 роки | Голови циклових комісій, класні керівники, студрада. | |
| 8. Залучення ветеранів війни до національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання у коледжі за рахунок запрошення на виховні години, конференції тощо. | 2023—2026 роки | Зав. відділень, голови циклових комісій, класні керівники, викладачі історії. | |
| 9. Проведення соціологічних досліджень щодо обізнаності про збройну агресію Російської Федерації проти України серед здобувачів освіти. | 2023—2026 роки | Голова циклової комісії суспільно – природничих дисциплін та фізичного виховання. | |
| 10 Співпраця з громадськими організаціями по проведенню заходів з відзначення подвигів ветеранів війни, проявлених під час захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, формування у суспільстві відчуття вдячності та поваги до ветеранів війни. | 2023—2026 роки | Адміністрація коледжу, студрада. |
До Дня Єднання України та Дня Героїв Небесної сотні у ВСП «Маріупольський політехнічний фаховий коледж ДВНЗ «ПДТУ» було проведено низку заходів
16 лютого 2023 року класними керівниками коледжу були проведені виховні години під гаслом «Прагнемо миру». До уваги вихованців був представлений документальний фільм «Майдан Гідності» https://youtu.be/_oLikK1H2Cc.
17 лютого заступник директора Альохіна І.В. та голова циклової комісії суспільних дисциплін Сідєлєва Н.В. разом зі студентами групи РС-19 провели круглий стіл за темою: «Україна перед лицем війни: сучасний вимір».
Викладачка Сідєлєва Н.В. на заняттях з Історії України для студентів ІІ курсу провела віртуальну подорож «Живи і міцній Українська держава» https://youtu.be/sbNG8pHUMDo.
Активну участь у заходах взяли студенти груп:
1 Городських О., гр. ТО 21.
2 Купіч Д., гр.. ОП 21.
3 Будика А., гр.. ОВ 21.
4 Коцур М., гр. ТТ 21.
5 Гуденко В., гр. МА 21.
6 Міськевич М., гр. МА 21.
7 Гудим Л., гр. ОП 20.
8 Гаврилюк Д., гр. ПЗ 21.
Студенткою групи ОП-19 Бойко Галиною, був виконаний вірш «Майдан» (автор Назар Гузій).
Будика А. гр.ОВ-21 Презентація
Коцур М. гр.ТТ-21 Презентація M
До Дня Єдності
Напередодні Міжнародного Дня студентів, 16.11.2022р., відбувся онлайн-діалог «Психологічна готовність студентської молоді до професійної діяльності та кар’єрне становлення в умовах сучасних викликів» за участі відомого психолога Вадима Колеснікова, в якому брали участь студенти з Психологічного гуртку разом з керівником Шкляревською О.П.
Зустріч пройшла в дуже приємному форматі, студенти і викладачі мали змогу поставити питання, що їх хвилюють, та отримати відповіді. Цілий багаж знань і рекомендацій, які допоможуть молоді пізнати свою майбутню професію, мотивувати себе, краще розуміти функціональні обов’язки, оцінювати її значущість задля досягнення мети.
Рада класних керівників:
- Дубініна Г.М. – викладач, голова ради;
- Бистрова Ю.В. – викладач, заступник голови.
Члени ради:
- Бутко О.О. – викладач;
- Маркіна І.А. – викладач, секретар ради;
- Максименко О. Г. – викладач;
- Солнцева С.О.– викладач;
- Отрощенко Євгенія – голова студради.
Завантажити Соціальні стипендії
Завантажити Медіаграмотність
Завантажити Практичні завдання з інформаційної грамотності
Завантажити Як навчити молодь відрізняти фейки від правди
Завантажити Інформаційні матеріали до Дня Героїв Небесної Сотні
Завантажити Памятка для педагогів та батьків про небезпечні ігри
Завантажити Антикорупційні уроки
Завантажити Засідання Ради класних керівників 08.10.2020
Завантажити Аспекти правових питань у виховному процесі
Завантажити Рекомендації для учасників освітнього процесу під час роботи за комп’ютером
Завантажити Проблеми мотивації та самодисципліни в умовах карантину
Завантажити Засідання Ради класних керівників 26.09.2019
Завантажити Засідання Ради класних керівників 18.10.2018
Завантажити Порядок обліку відвідування занять
Завантажити Як батькам впоратися з буллінгом
Завантажити Програма національно-патріотичного виховання МММК ДВНЗ “ПДТУ” 2019-2024
Завантажити Методичні вказівки класним керівникам щодо проведення соціально-педагогічного моніторингу сімей
Завантажити Формування антикорупційної свідомості в молодіжному середовищі
Завантажити Інформаційно-методичні матеріали до проведення виховної бесіди «Небезпечні іграшки»
Завантажити Насилля як соціально-педагогічна проблема
Завантажити Додатки до пакету матеріалів “Насилля як соціально=педагогічна проблема”
13 квітня 2021р. на засіданні педради було розглянуто питання:
«Щодо стану фізичного виховання, фізкультурно-масової роботи та їх впливу на формування навичок здорового способу життя».
Рішення педради:
1.Визнати стан роботи з фізичного виховання та фізкультурно- масової роботи задовільним.
2. Відзначити позитивний досвід з фізкультурно-масової роботи керівника фізвиховання Федотенко С.І. та викладачів фізвиховання Удачиної Л.А., Лузанової В.О.
3.Розробити практичні рекомендації для викладачів та студентів щодо підтримки здоров’я під час дистанційного навчання.
Термін: 30.04.2021
Відповідальна Лузанова В.О.
4.Забезпечити виконання заходів програми з національно-патріотичного виховання, спрямованих на прищеплення навичок здорового способу життя.
Термін: 2021-2024р.р.
Відповідальні згідно з планом.
5.Розробити рекомендації щодо використання традицій українського козацтва, спрямованих на пропаганду здорового способу життя.
Термін: 01.09.2021
Відповідальні: Дубініна Г.М., Федотенко С.І.
6.Скласти план оновлення спортивних майданчиків і залів.
Термін: 01.06.2021
Відповідальна Федотенко С.І.
7.Скласти перелік спортивного інвентаря, необхідного для придбання.
Термін: 01.06.2021
Відповідальна Федотенко С.І.
8.Провести ремонт вікон у спортивних залах №№ 1,2.
Термін: 2021- 2022р.р.
Відповідальний Іванов С.О.
Матеріали педради.
- «Щодо стану фізичного виховання, фізкультурно-масової роботи та їх впливу на формування навичок здорового способу життя» (керівник фізвиховання Федотенко С.І.).
- Завантажити презентацію
- «Спортивний івент». Практичні рекомендації для викладачів та студентів щодо підтримки здоров’я під час дистанційного навчання» (викладач фізвиховання Лузанова В.О.)
- Завантажити презентацію
- «Фізкультурно-масова робота як засіб національно-патріотичного виховання. Потреба козацького виховання-захисника рідної землі, з високим рівнем духовності, патріотично загартованих» (викладач історії Дубініна Г.М.)
- Завантажити презентацію
План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню)
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)
10 квітня 2018р. на засіданні педради було розглянуто питання:
«Презентація творчого підходу з організації виховної роботи на відділеннях».
Рішення педради:
1. Інформацію зав. відділень взяти до відома.
2. Відзначити творчий досвід кл. керівників:
-
- Кармазіної І.В. з виховання стійкої професійної зацікавленості студентів;
-
- Калугіної Л.П. з родинного виховання;
-
- Бутко О.О. з адаптації та створення згуртованого колективу студентів;
-
- Коломійцевої Ю.С. з національно-патріотичного виховання студентів.
3. Підготувати методичну скарбничку за підсумками презентованих матеріалів.
-
- Відповідальні: методкабінет, Рада кл. керівників
- Термін: листопад 2018р.
Матеріали педради.
- Металургійне відділення (в. о. завідувача Шичева О.М.)
- «Опанування духовною культурою рідного краю»
- Завантажити презентацію
- Механічне відділення (завідувач Дудник Г.І.)
- «Створення згуртованого колективу студентів як головна складова успішного навчання та розкриття творчих здібностей молоді»
- Завантажити презентацію
- Транспортне відділення (в. о. завідувача Зотова О.О.)
- «Правове виховання»
- Завантажити презентацію
- Енергетичне відділення (завідувач Дудник А.С.)
- «Вплив родинного виховання на успішність соціалізації особистості»
- Завантажити презентацію
Інформаційні матеріали:
1. Документація класного керівника:
- Журнал класного керівника;
- Протоколи зборів групи;
- Протоколи батьківських зборів;
- Матеріали для проведення тематичних виховних годин.
2. Регламент роботи з групою:
- Iчетвер – збори групи
- II четвер – тематична виховна година
- III четвер – за вибором класного керівника
- IV четвер – трудова виховна година
- V четвер – за вибором класного керівника
3. Напрямки виховних годин:
- Вересень – національно-патріотичне
- Жовтень – правове
- Листопад – художньо-естетичне
- Грудень – фізичне виховання та ствердження здорового способу життя
- Січень – професійне
- Лютий – художньо-естетичне
- Березень – морально-правове
- Квітень – професійне, екологічне
- Травень – національно-патріотичне
- Червень – фізичне виховання та ствердження здорового способу життя
4. Тематика стінгазет:
- I курс – День працівника освіти, 9 Травня
- II курс – День захисника України (14.10), День сміху (1.04)
- III курс – Новий рік, 8 Березня
- IV курс – за бажанням